Чого очікувати від нещодавно ухваленого Закону «Про електронні довірчі послуги»?

5 жовтня 2017 року Верховна Рада України у повторному другому читанні ухвалила Закон «Про електронні довірчі послуги» (реєстраційний номер 4685). Він має замінити Закон України «Про електронний цифровий підпис» і за задумом законотворців здатен створити підґрунтя для стрімкого розвитку вітчизняного ринку електронних послуг за кращими європейськими зразками.

Довідково. Проект закону подано у Верховну Раду ще у травні 2016 року. Хоча суб’єктом законодавчої ініціативи виступав Кабінет Міністрів України, для його ухвалення знадобилось майже півтора року, а сам проект закону розглядався чотири рази.
Більшість експертів і учасників PKI-ринку України сходяться у думці, що цей закон мав бути прийнятий ще у лютому; тоді на заваді стала низька дисципліна голосування депутатів.
Цікаво, що протягом розгляду законопроекту до нього запропоновано майже 750 поправок, більшу частину з яких було враховано при доопрацюванні.

Варто зазначити, що новий закон загалом інтегрує в собі всі попередні здобутки у сфері застосування ЕЦП. Зокрема, чинні сертифікати продовжуватимуть діяти ще два роки з моменту набрання чинності законом, яке, у свою чергу, відбудеться лише через рік з дати оприлюднення.

Так само легітимними залишаться всі АЦСК, які тепер автоматично стануть кваліфікованими надавачами електронних послуг.

Такий перехідний період є цілком виправданим, оскільки РКІ-інфраструктура України у її нинішньому вигляді вибудовувалась два десятиліття, і навряд чи можливо її швидко переформатувати. Крім того, цей рік до набрання чинності Законом «Про електронні довірчі послуги» знадобиться для прийняття цілої низки відомчих підзаконних актів. Практичні аспекти реалізації закону мають додатково опрацювати Кабмін, Дерспецзв’язку, НБУ та інші державні інституції.

До новацій закону відноситься, найперше, значно спрощена процедура набуття статусу «надавача електронних довірчих послуг». Скажімо, якщо чинна практика передбачає, що з сертифікатами ЕЦП оперують лише ЦСК та АЦСК, то у оновленій моделі надавачем послуг може стати майже будь-яка юридична особа. Наприклад, банківська установа (що важливо для подальшого розвитку Bank ID), оператор стільникового зв’язку (що сприятиме повноцінному впровадженню технології мобільної ідентифікації Mobile ID) тощо.

Новий закон запроваджує поняття «засіб електронної ідентифікації – носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг». При цьому не передбачено обмежень щодо виду чи типу такого носія, а втручання державних органів у процес розробки програмно-технічних комплексів, засобів електронного підпису та інструментів криптографічного захисту інформації буде обмеженим. Це має сприяти розвитку конкуренції на українському ринку криптографії.

Інше відчутне нововведення – вперше регламентована законом послуга реєстрованої електронної доставки. Тепер документи в електронній формі можуть передаватися між учасниками цивільних правовідносин з повним збереженням юридичної сили і доказовості у суді. Така норма є серйозним кроком до повноцінної електронної взаємодії приватних осіб та суб’єктів господарювання як між собою, так і з органами влади, а також дозволить значно зменшити видатки (у тому числі, бюджетні) на організацію документообігу і зберігання документів.

Але одним з найважливіших положень нового закону є взаємне визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів.

Це означатиме поширення ЕЦП у транскордонній взаємодії, при цьому національні рішення будуть хоча й повністю сумісними з європейськими стандартами, але технологічно нейтральними. У такий спосіб реалізується принцип недискримінації українських розробок як всередині України, так і на міжнародному ринку.